Історія Скаутингу та Гайдингу починається у першому десятиріччі ХХ століття у Великобританії. Засновником Скаутського Руху являється відомий англійський суспільний діяч, полковник Роберт Баден-Пауел.

Іноді говорять, що Скаутинг та Гайдинг з’явилися на світ 22 лютого 1857 року разом із немовлятком Робертом, який пізніше став лордом Баденом-Пауеллом Гілвельським, всесвітньо відомим за ініціалами Б-П. Його батько помер, коли йому було 3 роки, і мати сама виховувала семеро дітей, з яких Роберт був наймолодший. У 19 років хлопець приєднався до англійської армії та тривалий час служив у Індії та Африці. Він завжди багато працював, був винахідливим та енергійним, а згодом, після кількох вдалих військових операцій, став національним героєм.

Під час своєї служби в армії Б-П не раз використовував послуги місцевих хлопчиків, яких він об’єднував у маленькі групи для виконання різноманітних доручень. Він побачив, що хлопцям можна довіряти, та вони можуть виконувати багато корисних справ на чолі із своїм лідером. І після повернення у 1907 року до Англії, Б-П вирішив тренувати хлопців як розвідників, тобто скаутами, мирного часу. Він видає книгу “Скаутинг для хлопців”, і згодом по всій країні з’являються тисячі хлопців-скаутів. У 1907 році офіційно засновується рух хлопців-скаутів, а у 1909 році в Лондоні перед королівським Кришталевим Палацом проводиться велике скаутське раллі, в якому взяли участь одинадцять тисяч хлопців-скаутів з усіх кутків Англії.

Великою несподіванкою наприкінці раллі стало з’явлення дівчат, які були переодягнені у хлопчачі форми та гордо називали себе дівчатами-скаутами. Побачивши велике прагнення дівчат приєднатися до нового цікавого руху, Б-П запрошує свою сестру Агнес адоптувати Скаутінг для дівчат. Вже згодом у "Газеті Скаутського Штабу" було опубліковано "Схему для дівчат-гайдів" (назва “гайди” була обрана на честь відомих індійських військових груп, що відрізнялися своєю винахідлівістю та вправністю), а пізніше разом зі своєю сестрою Агнес Б-П розробляє перший довідник під назвою "Як дівчата можуть допомогти будівництву імперії”.

У 1910 році була створена Асоціація Дівчат Гайдів, першим керівником якої, за проханням Б-П, стала його сестра. Агнес була натуралістом, ботаніком і астрономом; крім того, вона цікавилась новими винаходами, зокрема, автомобілями і повітряними кулями. Вона стала першими Президентом Руху (з 1910 по 1920 рр.) і багатьма роками пізніше називала себе "бабусею Гайдингу".

Що ж робили дівчата-гайди? Як і сучасні гайди, що тільки склали Обіцянку, вони отримували значок Обіцянки. На значку були букви "БП", тому що їх часто називали "дівчата-гайди Баден-Пауела". Вони вивчали першу медичну допомогу, сигналізацію, ходили в походи, незважаючи на те, що їм часто доводилось ночувати в сараях і корівниках замість наметів.

Спочатку до них ставилися з недовірою. Багато людей вважали, що молодим жінкам непристойно тинятись по сільській місцевості в незвичайному одязі і робити "хлопчачі" справи, тому на них навіть скаржилися. Але навички, набуті дівчатами-гайдами, виявились дуже корисними в тяжкі дні Першої Світової війни, а праця, яку вони виконували, істотно покращила суспільне ставлення до них. Тоді ж було впроваджено значок Військової Служби, який можна було заробити наступним чином: 21 день працювати в госпіталі або в аналогічній установі, або сплести не менше 15 речей: шкарпеток, рукавичок, сорочок, піжам, поясів. Крім того, гайди добровільно йшли мити посуд і прати білизну в госпіталях Червоного Хреста; виготовляли бинти і тампони, збирали вторинну сировину, давали концерти і розважали поранених солдатів.

В 1914 році з’явилися Брауні. Молодші сестри гайдів хотіли приєднатися до гри в Гайдинг, тому для них було створено нову секцію. Спочатку Брауні називалися Розовими Бутонами, носили темносиню форму і значок Обіцянки, розроблений Агнес Баден-Пауел. Але ця назва не подобалась багатьом дівчатам, тому Б-П змінив її на Брауні.

В 1912 році у Роберта Баден-Пауела з’явилася помічниця. На борту пароплава "Arcadian", який плив на Ямайку, він познайомився і пізніше таємно заручився з Олав Сен-Клер Соумес. Після червневого офіційного повідомлення в "Сфері" вони одружились в жовтні того ж року.

Олав повністю втягнулася в скаутські справи свого чоловіка. До того, як її призначили Комісаром герцогства Сасекс, а потім і Головним Комісаром, вона була лідеркою Евхерстського скаутського загону. В 1918 році Олав було проголошено Головним Гайдом і нагороджено "Срібною Рибою" - найвищою гайдівською нагородою. Більшість "Срібних Риб" - срібні, тому факт, що "Риба" Олав була золотою, доводить, як високо її цінували і любили.

Навіть в перші роки свого існування Гайдинг не був обмежений кордонами Об’єднаного Королівства. В Австралії, Канаді, Данії, Фінляндії, Франції, Ірландії, Південній Африці і Швеції незабаром з’явилися гайдівські загони, котрі діяли за програмою Баден-Пауела. У 1919 році було сформовано Імперську Раду і Міжнародну Раду для того, щоб підтримувати асоціації дівчат-гайдів і дівчат-скаутів різних країн, а також для сприяння розвитку Гайдингу у світі. Ці Ради поклали початок Всесвітній Асоціації Дівчат Гайдів та Дівчат Скаутів (ВАДГДС).

В 1924 році у Фоксліз (Аглія) відбувся перший Всесвітній Табір, в якому дівчата з усього світу змогли зустрітися і знайти друзів, обмінятися думками, прийняти рішення. Табір проводився одночасно зі Всесвітньою Конференцією - але багато делегатів вважали, що краще бути в таборі, ніж на конференції!

Всесвітні конференції, подібні до конференції 1924 р. у Фоксліз, проводилися кожні 2 роки. Перша конференція відбулась у 1920 р. в Оксфорді. В 1926 р. делегатів запросили провести всесвітню конференцію у США. Саме на цій конференції був запропонований День Роздумів, коли гайди і брауні в усьому світі будуть думати про своїх сестер-гайдів. Оскільки і Лорд, і Леді Баден-Пауел народилися 22 лютого, було обрано саме цей день. Але на час прийняття рішення в 1926 році цей день минув, тому перший День Роздумів відбувся у 1927р.

Виникло багато ідей, пов’язаних з Днем Роздумів. У 1932 р. на 7 Всесвітній Конференції у Польщі делегат з Бельгії запропонувала кожній дівчині "разом зі своїми думками давати пенні". Ідея виявилась популярною, і хоча сучасні дівчата віддають не пенні, а те, що можуть собі дозволити, всі зібрані гроші йдуть до Фонду Дня Роздумів, що підтримує Гайдинг в багатьох країнах.

В 1930-х роках Лорд і Леді Баден-Пауел здійснили міжнародну мандрівку з метою сприяння світовому гайдівсько-скаутському рухові. В 1933 р. вони поїхали у перший Круїз Дружби на пароплаві "Calgaric", відвідавши гайдів і скаутів балтійських країн.

Найбільшою зустріччю дівчат-гайдів від початку руху стала зустріч у Пакс Тингу. Близько 4000 гайдів з 32 країн відвідали цей "Парламент Миру" в Угорщині в 1939р. Але наближалася друга світова війна; фактично після закінчення зустрічі у Пакс Тингу почались бойові дії.

Здавалося, що абсолютно всі об’єднали зусилля для здобуття перемоги. Гайди допомагали і своєю працею, і фінансово, разом з іншими і в складі своїх загонів. Вони збирали все, що можна було використати двічі, тому сировина взагалі не пропадала. Дещо можна було використати ще раз - наприклад, з кісток видобували гліцерин для вибухівки, клей для підприємств та кісткове борошно для худоби, а з використаних батарейок - мідь, цинк, парафін і діоксид магнію. Гайди збирали навіть соснові шишки на паливо.

Багато дітей були вивезені з великих міст до більш безпечної сільської місцевості. Для того, щоб допомогти дітям адаптуватися, їх часто зустрічали гайди. Траплялося, що іноді кілька старших гайдів з дозволу місцевих влад відкривали школи для дітей, яких не було евакуйовано і які залишились без учителів.

Крім того, дівчата-гайди збирали гроші на військові потреби. Пркладом цього може стати перша велика кампанія по збору коштів у Англії, що називалась Тиждень Гайдівського Внеску: гайди поставили перед собою завдання зібрати 20000 фунтів за тиждень. Оце так мета! "Гайдівський журнал" назвав її "найбільш складним завданням для пів-мільйона дівчат від початку історії". Дівчата жертвували свої кишенькові гроші, а старші гайди, які працювали, віддавали половину денної заробітної плати. Вони зібрали 50000 фунтів - більш як вдвічі від завдання. На цю суму було придбано два повітряних польових госпіталі, 20 морських госпіталів і рятувальний човен. Все придбане носило напис "Надано дівчатами-гайдами Імперії, Імперський Тиждень 1940".        Коли один з рятувальних човнів ще будувався, і носив назву ON826, виникла потреба в маленьких човнах для евакуації військ з Дюнкерку. ON826 зробив два рейси до Франції, де перевозив солдатів з берега на великі кораблі. Після того ON826 став рятувальним човном у Корнуелі і врятував ще багато людей. В 1947 р., враховуючи заслуги під час евакуації, його було перейменовано у "Дюнкеркського Гайда".

В 1941 р. Головний Скаут Світу Роберт Баден Пауелл помер у Кенії у віці 83 років. Дівчата-гайди заснували Меморіальний Фонд, який зібрав більше 100000 фунтів за чотири роки.

На протязі спеціальних цільових місяців дівчата збирали або заробляли гроші на окремі проекти - наприклад, на гумові рятувальні човни для льотчиків. Одним з найбільш відомих проектів була підготовка поштових голубів для англійської армії. Лише на один цей проект було зібрано англійськими дівчатами-гайдами більше 26000 фунтів. На подяку армійська поштова служба в День Роздумів організувала переліт одного поштового голуба з кожного герцогства Британії до Гайдівського Штабу в Лондоні з листом до Олаве Баден Пауелл. Пізніше цю подію назвали "День Великого Перельоту". У листі з приводу Дня Роздумів англійська принцеса Єлизавета написала: "Крилатий лист, який я посилаю всім вам, несе вітання і добрі побажання від моєї сестри і мене, разом з нашим почуттям гордості і вдячності за те, що всі Гайди беруть участь у великій битві зі злом".

Деякі лідери і старші рейнджери приєднались до Гайдівської Міжнародної Служби GIS - "армії доброї волі", яка допомагала відбудовувати Європу після війни. Сама ідея з’явилась на початку війни, коли деякі гайди зацікавилися, чи можуть вони чимось допомогти; вони зібрали кошти і сформували команду GIS.

Дівчата були вдягнені як солдати діючої армії, але вони носили гайдівський трилисник на шапках і рукавах уніформи. Вони також малювали трилисник на своїх вантажівках.    Підготовка кандидатів в команду GIS була неймовірно тяжкою. Тільки найсильніші дівчата після суворого тренування могли одержати дозвіл поїхати. Вони жили в таборах на відкритому повітрі серед зими і залишались без їжі та води багато годин. Оскільки вони мусили перевозити важкі речі по майже неіснуючим або сильно пошкодженим дорогам, вони тренувалися в пакуванні та пересуванні візків по пересіченій місцевості. Перша команда GIS виїхала з Британії в 1944 р. Деякі дівчата поїхали в Європу, а інших послали в Єгипет і Малайю. Всі вони їхали допомагати бездомним, біженцям і людям, які не могли повернутись до своїх країн. Всього було відправлено 13 інтернаціональних команд на гроші, зібрані Гайдами з усього світу; це був дійсно інтернаціональний проект.

В 1957 р. виповнилося 100 років з дня народження Засновника, Роберта Баден-Пауела. Цей ювілей гайди відсвяткували чотирьма гігантськими Всесвітніми Таборами. Їх провели в Канаді, Швейцарії, на Філіпінах і в Англії. На протязі ювілейного року кожну дівчину-гайд у світі було запрошено зробити Всесвітню Добру Дію на тему "Дім Сьогодні і Завтра". В цьому заході могла взяти участь кожна дівчина, де б вона не жила - в іглу, бунгало, квартирі, хатині з глини або в таборі біженців.

1970 рік був роком діамантового ювілею Гайдингу. В усьому світі відбулися святкування з цього приводу. В Австралії гайди провели тижневий табір "Muster", а корейські гайди провели міжнародний табір і фестиваль. Дівчата Шрі-Ланки взяли участь в Зборі Діамантового Ювілею, на Барбадосі вони зробили виставу під назвою "Diamond Jubilee Airlift", а в Канаді вони провели гігантське святкування, яке охопило всю країну!

1977 рік був сумний рік для брауні і гайдів, тому що Леді Олаве Баден-Пауел померла в віці 88 років. Була проведена вдячна церковна служба за її життя у Вестмінстерському Абатстві у Лондоні, а її попіл було розвіяно над могилою чоловіка в Кенії. Після смерті Олав було засновано Меморіальний Фонд. Ці гроші використовуються для того, щоб допомагати гайдам, рейнджерам і молодим лідерам у вивченні предмету, яким вони цікавляться. ВАДГДС також встановила спеціальну премію на честь Головного Гайда, яку назвали Премією Олав. Кожного року її присуджують загону рейнджерів, гайдів або брауні в усьому світі за видатні заслуги перед суспільством на протязі тривалого часу.

Сьогодні в світі більше 8 мільйонів дівчат входять до сім’ї Гайдів. Міжнародна та Імперська Ради в 1928 р. перетворилися на Всесвітню Асоціацію Дівчат Гайдів і Дівчат Скаутів, до якої спочатку входило 26 країн - сьогодні їх 145.